Сьогодні говоритимемо про російську пропаганду та дезінформацію в Західних Балканах, а саме в Хорватії і Боснії та Герцеговині. В останні роки саме Західні Балкани стали справжнім полем битви для російських пропагандистів. Росія намагається вдарити Європу по її м’якому підчерев’ю. Кремль намагається відвернути там громадську думку від проєвропейського курсу. Тож я відправилася до Загребу, столиці Хорватії, та Сараєво, столиці Боснії та Герцеговини, щоб дізнатися від місцевих журналістів-фактчекерів, наскільки там складна ситуація.
Хорватський журналіст Петар Відов спеціалізувався на темах організованої злочинності та корупції в політиці й публікував свої матеріали на найпопулярнішому сайті в Хорватії Index. Ще в минулому десятиріччі його увагу привернули розмови про рух з перевірки фактів. Він залишив свою роботу в Index, щоб допомогти втілити в життя ідею фактчекінгового стартапу. Faktograf, що був запущений у 2015 році, зараз є відомим ресурсом у медіасередовищі в Балканських країнах. Про роботу команди Faktograf Петар Відов розповів мені під час мого візиту до Загреба:
— Зараз я головний редактор Кліматичного порталу, який спеціалізується на проблемах, що виникають внаслідок змін клімату, серед іншого, ми досліджуємо дезінформацію про зміну клімату. До цього, з 2015 до 2023 року, я був головним редактором Faktograf.hr. Faktograf був заснований фактично у партнерстві з кількома іншими регіональними організаціями, які вже почали робити те саме, але раніше. Ми отримали велику допомогу від неурядової організації Zasto Ne?, що знаходиться в Сараєві. Журналісти цієї групи почали раніше займатися перевіркою заяв політиків. Тоді ми займалися майже виключно перевіркою заяв політиків.
Коли почалася пандемія COVID-19, ми зробили певний поворот і сфокусувалися на розвінчанню дезінформації. Адже тоді дезінформація, справді, стала дуже великою проблемою. Тож зараз ми займаємося цими двома напрямами: розвінчуємо дезінформацію та перевіряємо правдивість заяв політиків. А також у нас є відділ розслідувань, який займається переважно журналістськими розслідуваннями, наприклад, такими, що стосуються громадської інфраструктури тощо.
Сайт Faktograf працює, зокрема, з російською пропагандою, яка шириться не тільки Хорватією, а загалом Балканами.
— У 2017, 2018, 2019 роках, до COVID-19 і всього цього, ви могли бачити матеріали, які, очевидно, були російською пропагандою. Вони переважно стосувалися владіміра путіна, розповідали, який він великий, сильний лідер і тому подібне. Зазвичай цей контент доходив до користувачів соцмереж в Хорватії з Сербії чи Боснії.
Варто зазначити, що після початку повномасштабної війни все змінилося, принаймні на деякий час. Тож у лютому 2022 року, коли почалося вторгнення, ми раптом почали бачити багато дезінформації на цю тему, чого й слід було очікувати, оскільки дезінформація слідує за інформаційним циклом. Дезінформація стосується речей, які обговорюють усі. Звичайно, тоді всі говорили про війну. І в ті перші дні ми стикнулися майже з тим самим, з чим й усі інші. Це були нападки на президента України Володимира Зеленського, його називали наркоманом або трансвеститом і тому подібне. Ми бачили багато дезінформації про саме вторгнення, що українці є нацистами і тому подібне. Тож на початку це було дуже популярно. І протягом приблизно місяця чи двох, поки це було темою щоденних публікацій у газетах, в інших ЗМІ, було дійсно багато дезінформації про війну. Зараз все це є здебільшого на сторінках у соціальних мережах, таких як фейсбук і твітер, і на деяких сайтах маргінальних медіа, які публікують російську пропаганду. І все це, знову ж таки, передусім надходило з Сербії і Боснії та Герцеговини.
Як зазначає Петар Відов, на жаль, хорватське суспільство не є стійким до російської дезінформації.
— Ми побачили це досить чітко під час пандемії COVID-19. Цього слід було очікувати, оскільки інформація, що стосується безпеки та обмежень, завжди гірше сприймається в суспільствах, у яких громадяни насправді не довіряють інститутам. На жаль, тут, у Хорватії, ми не маємо високого рівня довіри до інституцій, тому що протягом останніх 30 років нами переважно керувала одна партія, яка, як відомо, корумпована. Корупція зруйнувала довіру суспільства до інституцій, до експертизи. Ось чому дезінформація може досить легко поширюватися в Хорватії.
На сайті Faktograf.hr є спеціальна секція, присвячена війні в Україні. Петар Відов розповів про останні публікації на цю тему.
— Тож так, коли справа стосується нещодавніх прикладів, то ми маємо в основному варіації на ті теми, що давно використовуються Кремлем. Мовляв, в Україні є лабораторії, де розробляють біологічну зброю. І, знову ж таки, контент, спрямований на дискредитацію Володимира Зеленського. Нещодавно ми розвінчали один фейк, що був створений за допомогою штучного інтелекту. На відео, яке було створене ШІ, зображений Зеленський, який нібито плаче через перемогу Трампа в США та ймовірність програшу у війні. Очевидно, що це неправда.
У нас також був нещодавній приклад, як нібито верховний представник ЄС із питань закордонних справ заявив, що Європейський Союз відмовляється від підтримки України. Такі фейки розповсюджувалися і раніше, вони стосувалися різних питань. Нібито важливі політики з ЄС, важливі політичні фігури в Спільноті стверджують, що вони не зацікавлені в допомозі чи підтримці України. Ці так звані заяви завжди виявляються брехнею.
Нещодавно ми також мали справу з дезінформацією, що стосується місії НАТО, в якій беруть участь хорватські солдати. Ці солдати фактично тренують українських військових у Німеччині. Наш президент Зоран Миланович публічно виступив проти цього. Він сказав, що це те саме, що Хорватія вступила б у війну проти росії, і він цього не підтримає. Він значною мірою маніпулював фактами щодо всього цього, тому що ми не маємо фактичних доказів того, що будь-які хорватські військові навіть в'їжджатимуть в Україну, а тим більше вступати у війну. Однак це було темою публічних обговорень протягом деякого часу, тому ми бачили різні приклади дезінформації на цю тему. Очевидно, її цільовою аудиторією є люди, які вважають, що ЄС і НАТО надто сильно підтримують Україну і в такий спосіб ставлять під загрозу рівень нашого життя. Ці наративи також були дуже популярним на початку повномасштабної війни і досі популярні. Також наратив про те, що, допомагаючи Україні, ми фактично ставимо під загрозу самі себе, тому що ми відрізаємо себе від російського газу чи припиняємо економічні зв’язки з росією, які насправді можуть бути вигідними. Знову ж таки, це те, що фактично не можна підтвердити цифрами, оскільки між росією та Хорватією насправді не такий великий за обсягами товарообмін, окрім торгівлі енергоносіями, насамперед природним газом. Однак російський газ можна легко компенсувати, оскільки у нас є ЗПГ-термінал, який ми можемо використовувати для імпорту газу з інших місць.
Хорватський журналіст та фактчекер зазначає, що традиційні ЗМІ не поширюють російські наративи, їх пощирюють у соціальних мережах.
— Мейнстримові ЗМІ насправді не розповсюджували дезінформацію чи проросійські, антиукраїнські наративи. Мейнстримові засоби масової інформації в Хорватії здебільшого прозахідні, пронатівські, проєвропейські. Це те, що було метою Хорватії з моменту здобуття незалежності, — приєднання до західноєвропейських інституцій. Тому довіра до ЄС і НАТО в Хорватії все ще досить висока. Тож так, соціальні медіа є найважливішими платформами для дезінформації, що, наприклад, розповсюджується, окремими користувачами, ботами, що обʼєднані у скоординовані мережі.
Російський та проросійський контент поширюється у Сербії, а потім потрапляє до користувачів у Хорватії, переважно у фейсбук, телеграм тощо.
Також є, як ми їх називаємо, маргінальні медіа — це сайти, які в основному представляють себе як сайти новин, але вони ними не є. Їхня головна мета — опублікувати будь-яку дезінформацію з метою її монетизації. Тому їм байдуже, чи це російська пропаганда, чи будь-яка інша пропаганда. Все, що вони хочуть зробити, — це залучити якомога більше людей на свої сторінки з сенсаційним вмістом, щоб конвертувати ці кліки в долари.
Говорячи про джерела проросійської дезінформації на Балканах, Петар Відов зазначає, що оскільки серби, хорвати, чорногорці та босняки чудово розуміють одне одного, тож дезінформація в цьому регіоні немає жодних кордонів. До Хорватії, як зазначає засновник фактчекінгового проєкту Faktograf, вона потрапляє переважно з Сербії і Боснії та Герцеговини.
— Наприклад, у боснійській Республіці Сербській є портал logicno.com. Зазначу, що це сербське утворення, яке має тісні політичні зв’язки з Белградом. Отже, в цьому сербському утворенні є сайт logicno.com, який, очевидно, виключно поширює російську пропаганду. Тож це не лише дезінформація. Вони публікують дописи про те, які сильні росіяни, яку зброю вони мають, наскільки вони перевершують інші армії тощо. Отже, коли ви це бачите, то вам стає цілком очевидно, що цей сайт розповсюджує російську пропаганду. Один із власників фактично є членом партії пана Додіка, керівного політика в Республіці Сербській. Отже, цей сайт часто є джерелом пропаганди Кремля.
Тоді маємо Sputnik News сербською мовою, який також є ще одним джерелом дезінформації. Вона може досить легко переміщатися через кордони, тому що Хорватія має одну мову з Боснією, Сербією та Чорногорією. Колись вони були частиною однієї країни. Тож ця інформація та будь-який інший культурний чи новинний контент може досить легко поширюватися через кордони. Однак, по суті, в самому цифровому просторі й так немає кордонів.
Отже, моєю наступною зупинкою на Балканах стала саме Боснія та Герцеговина. І, на відміну від дезінформації, кордон мені довелося перетинати, адже ця країна не є членом Європейського Союзу. До Сараєва з Загребу не ходять потяги, тому дістатися туди можна літаком або автобусом. Я їхала автобусом, тому потрапила до Сараєва власне через Республіку Сербську.
Журналіст-розслідувач Ірвін Пекмез, який повʼязаний з Балканською мережею журналістських розслідувань. BIRN/Anes Asotić
Мій наступний співрозмовник журналіст-розслідувач Ірвін Пекмез, який повʼязаний з Балканською мережею журналістських розслідувань (Balkan Investigative Reporting Network — BIRN), почав з того, що пояснив складний адміністративний склад його країни, та чому саме Республіка Сербська стала одним з ключових джерел російської пропаганди на Балканах.
— Наприкінці Югославських війн, зокрема війни в Боснії, різні сторони війни домовилися про фрагментацію або федералізацію Боснії. Вона складається з трьох основних частин. Одна називається Федерація Боснії та Герцеговини. Насправді ця федерація складається з 10 кантонів. Друга частина — це Республіка Сербська, яка є іншим утворенням, і воно централізоване, воно не складається з менших частин. Третя частина — Округ Брчко. Це місто на півночі, на річці Сава, і це кондомініум. Воно ніби адмініструється самою державою, державним рівнем, рівнем Боснії та Герцеговини, та Республікою Сербською, але воно не належить нікому з них.
В останні кілька років Республіка Сербська, можливо, не є головним джерелом дезінформації, яка створюється в Москві, але вона, безперечно, є одним із головних, тому що ми вважаємо роль сербських ЗМІ також дуже важливою. При поєднані Сербії та Республіки Сербської, які перебувають у певному симбіозі, разом із орієнтованими на Кремль ЗМІ з російської федерації чи інших частин Європи, ми, як правило, маємо ширшу картину ситуації. Республіка Сербська — це, безперечно, одне з головних джерел російської пропаганди тут, у цій частині Європи.
Ірвін Пекмез зазначає, що російська пропаганда «процвітає» в Боснії та Герцеговині, тому що RT та Sputnik там не заборонені.
В Сараєво, в кантоні Боснії та Герцеговини, у нас є також кабельні компанії, які не мають російських пропагандистських каналів, але вони мають, так би мовити, нейтральні російські канали, орієнтовані, скажімо, на російську діаспору, та українські національні канали тощо. У моїй кабельній мережі, наприклад, є український телеканал FREEДОМ.
RT і Sputnik не такі популярні, як можна було б припустити, але їхня головна перевага у тому, що вони є джерелом новин для інших ЗМІ в Боснії, Сербії та Чорногорії. Дуже важливо, коли ви говорите про дезінформацію, розуміти, що Боснія, Сербія та Чорногорія дуже пов’язані, однак варто зазначити, що Хорватія в меншому сенсі, оскільки вона є частиною ЄС і більше орієнтована на Захід. В неї є свої проблеми, свої російські фанати, але їх не так багато, як у цих трьох країнах. Річ у тому, що ми маємо спільну мову, і те, що пишуть у Чорногорії, розуміють у Сараєві, те, що пишуть у Белграді, розуміють у Загребі. Ці чотири країни розмовляють однією мовою. Неважливо, що ми називаємо цю мову по-різному, це одна мова. Тож це дуже впливає, коли у вас є ЗМІ, яке має популярність серед проросійських ЗМІ. І це, як я вже сказав, головне джерело новин, і коли я кажу головне джерело новин, то я маю на увазі, що воно формує теми, висвітлює події, інциденти та політичні питання, які хвилюють суспільство, розділяють його на дві, три або чотири частини. Москва намагається використати проблеми, які хвилюють жителів Балкан, та перебільшити їхнє значення, використати їх у своїх інтересах.
Що стосується RT, то на Балканах цей телеканал розширюється. RT відкрила допоміжне відділення, яке підпорядковується офісу в Белграді. Вони найняли двох журналістів із Республіки Сербської, і тепер вони висвітлюють події в Боснії для RT Balkans - балканської версії Russia Today. Вони планують відкрити телевізійну станцію, яка паралельно транслюватиметься в Сербії та Боснії та Герцеговині. Ось чому дуже важливо розуміти, що мова, схожість мови дуже важлива.
Звідки ми це знаємо? Тому що вони також мають нових двох операторів, вони обидва з Баня-Луки, столиці Республіки Сербської. Завдяки цьому вони стануть потужнішими, і, можливо, вже як джерело новин для мас, а не лише як джерело новин для інших ЗМІ.
Ірвін Пекмез відзначає, що у Боснії та Герцеговині починає здобувати популярність телеграм. Журналіст-розслідувач пояснив, чому ця платформа є небезпечною.
— Ми виявили, що на 20 найпопулярніших телеграм-каналів у Боснії, Сербії та Чорногорії підписано майже півмільйона людей. Вони перекриваються, тому фактично немає півмільйона людей, але, скажімо, є принаймні 100 000 людей, які стежать за подіями у світі, за подіями в Україні, за подіями на Балканах крізь призму цієї бульбашки, яка формується у телеграмі.
Телеграм — це дуже особлива платформа, яка змушує вас розвивати свої інтереси, але тримає вас у бульбашці, підтримує один і той самий наратив, тому що один канал часто є платформою для іншого, вони пов’язані одне з одним, вони співпрацюють.
Ми щойно підготували матеріал про телеграм-канал «Рибарь». Це один з головних телеграм-каналів росії. Ним керує Звінчук Міхаіл, і він фактично повідомив підписників, яких він має понад три мільйони, що він відкрив медіашколу в Боснії та Сербії. Він дійсно відкрив медіашколу в Сербії, і він намагається зробити це в Боснії, але він цього ще не зробив. Звінчук фактично співпрацює з урядом Республіки Сербської.
Тут дуже важливо розуміти роль уряду Республіки Сербської. Президент Республіки Сербської є першим політиком в Європі за кількістю зустрічей з путіним, які відбулися після 24 лютого 2022 року. Це він. Це боснійський політик. Це не Орбан, не Ле Пен, не Фіцо, не сербський президент Александр Вучич, не віцепрем’єр-міністр Сербії Александар Вулін, це боснійський Милорад Додік. Я думаю, що він зустрічався з ним шість чи сім разів.
Ірвін Пекмез з Балканської мережі журналістських розслідувань описав, як змінилися російські наративи після початку повномасштабної війни.
— Маємо дуже цікаву паралель: під час розпаду Югославії був наратив, і він існує досі, що Боснія не є справжньою державою, що боснійці не є справжнім народом, а насправді вони серби, і це один із головних моментів, який сприяв війні 90-х років. Ми бачимо розповсюдження подібних наративів з боку росії щодо України. І це дуже важливо, тому що це допомагає зрозуміти населення, яке є мішенню російської дезінформації. Однак це не найсучасніший наратив.
Більшість речей, які росія намагається насадити серед населення Боснії, Сербії й Чорногорії, яке орієнтоване на Кремль, — це комбінація речей, які Захід робив на території Західних Балкан. Наприклад, вони звертаються до бомбардування сербських позицій у Боснії в 1995 році силами НАТО, бомбардування силами НАТО Сербії та Чорногорії в 1999 році через Косово. Коли у вас є російські статті про поганий дегенеративний Захід, дії якого називаються антисербськими, то у вас є аудиторія, яка готова це слухати. Це найголовніший гачок для російської пропаганди. Остання Балканська війна, розпад Югославії провокують емоції, які все ще живі в суспільстві. Росіяни колупаються в рані, яка все ще свіжа. Це приносить результати. Тому що навіть якби в Україні не було війни, навіть якби не було анексії Криму, тут був би антинатівський, антизахідний наратив. Річ у тому, що ці настрої були тут і до цього, і росія цим тільки користується.
У Сараєві мені також пощастило поспілкуватися з фахівцями з перевірки фактів, які борються з фейковими новинами одразу на кількох фронтах. Вони діють під егідою неурядової організації Zasto Ne? («Чому б і ні?») Першу таку ініціативу — Istinomjer, що можна перекласти як вимірювач істини — було запущено у 2010 році. Журналісти Istinomjerа стежать за заявами партій, політичних діячів та інших політичних фігур, які перебувають при владі, і оцінюють, наскільки їх твердження відповідають дійсності. Даліо Сіях є редактором порталу Istinomjer. Він розповів, які, на його думки, головні наративи, які Кремль намагається посіяти в Боснії та Герцеговині після початку повномасштабної війни проти України.
— Ми могли чути багато заяв політиків Республіки Сербської про нацизм в Україні. Це стандартний прокремлівський наратив. Якщо ми говоримо про російський вплив тут, то він в основному здійснюється через російське посольство. Вони майже щодня реагують на внутрішні питання в Боснії та Герцеговині. Вони також публікують дописи в соцмережах проти нашої організації та деяких інших НКО. Вони дуже активно втручаються у публічний простір в Боснії та Герцеговині. Звичайно, ЗМІ в Республіці Сербській, які контролює місцева влада, також транслюють ці пропагандистські заяви російського посольства.
Як зазначає Даліо Сіях, на жаль, суспільство у Боснії та Герцеговині не можна назвати стійким до російських маніпуляцій.
— Воно не дуже стійке. Що ж, ми зі своїми публікаціями досягаємо певної аудиторії, у нас також є сторінки в соціальних мережах, де ми ділимося своїм контентом у різних форматах. Ми намагаємося розвінчувати будь-які фейки, починаючи від заяви прессекретарки Міністерства закордонних справ росії Марії Захарової, яка сказала, що не було геноциду в Сребрениці, що це було сфабриковано, та закінчуючи заявами російського посла.
Даліо Сіях, редактор порталу Istinomjer (праворуч), та Рашид Крупалья, редактор сайту Raskrinkavanje (ліворуч). Українська служба Польського радіо/Дар'я Юр'єва
Платформа Raskrinkavanje, що перекладається як «розкриття», також була створена під егідою організації Zasto Ne? Вона була запущена у 2017 році, і її метою стала перевірка інформації, що з'являється у локальних медіа. Рашид Крупалья, редактор сайту Raskrinkavanje, зазначає, що рф доволі успішно розповсюджувала в Боснії інформацію про нібито створені в Україні біологічні лабораторії.
— Ми пробували розвінчати цей фейк. Ми підготували декілька аналізів та розбирали окремі твердження про біологічні лабораторії в Україні. Це було складно, тому що цей фейк складався з правди та брехні. Ту частину, яка не відповідає дійсності, було важко пояснити людям. Однак в будь-якому випадку ми зробили кілька аналізів, і я сподіваюся, що вони досягли своєї аудиторії в Боснії. Річ у тому, що люди досі розповсюджують цей фейк, він все ще популярний в соціальних мережах. Не стільки в традиційних ЗМІ, скільки в соціальних мережах. Тому важко сказати, наскільки ми досягли успіху у своїй роботі.
Минулого року, чи, здається, два роки тому, ми підготували серію аналізів наративів, які стосувалися України та російського вторгнення. Перший наратив стосувався того, що НАТО є загрозою для росії, і тому «спеціальна війська операція», як її називають росіяни, тобто вторгнення, мала запобігти цій загрозі для росії. Інший полягає в тому, що український уряд є маріонеткою західних держав, або що він є нацистською маріонеткою західних держав, тому що звинувачення в нацизмі зазвичай пов’язані з твердженням, що уряд в Україні є маріонеткою Заходу. Ці два наративи були як би розділені, але потім об’єднані разом, тому що вони опираються одне на одного. Вони були дуже поширені.
Рашид Крупалья описав, як виглядає робота колективу журналістів редакції Raskrinkavanje:
— Основними джерелами дезінформації є самі ЗМІ або користувачі соціальних мереж. Що ми робимо? Ми або отримуємо рапорти від наших читачів чи користувачів соціальних мереж, або ми просто досліджуємо ЗМІ самі. Ми переглядаємо статті та контент, який публікується щодня, а потім бачимо твердження, які, можливо, є дезінформацією, тому вирішуємо їх перевірити. Якщо це дійсно маніпуляція, фейк чи пропаганда, то ми пишемо аналіз і публікуємо його. Так виглядає наша щоденна робота.
Даліо Сіях з дружнього порталу Istinomjer додає, що їх робота виглядає практично так само:
Кожного ранку ми переглядаємо телевізійні інтерв’ю, якісь телешоу. Ми читаємо популярні сайти, а також ми переглядаємо акаунти політиків в соціальних мережах, щоб знайти твердження, які не відповідають дійсності, або, можливо, викликають підозри. Потім ми намагаємося знайти правду, а згодом публікуємо наш аналіз. У нас є позначки: правда, неправда, послідовність, непослідовність тощо.
Дар'я Юр'єва